Останнім номером на закритті музичного фестивалю у Монпельє (Франція) був виступ сопрано. У внутрішньому дворику старої вілли, де особливо хороша акустика, співачка виконувала пісню композитора Клода Дебюссі. У цій пісні було багато високих нот. Артистка любила високі ноти, тому в цих місцях співала особливо натхненно. Посилені хорошою акустикою, високі ноти викликали прикрий побічний ефект: спрацювали всі сигналізаційні пристрої найближчих магазинів. Тільки-но співачка брала низьку ноту, сирени змовкали, варто було їй узяти вище — знову ревли. Так тривало певний час. Потім власників магазинів підняли з ліжок і попросили вимкнути сигналізацію. Вони виконали прохання організаторів концерту, але на це пішло дві години. Співачка терпляче чекала, а публіка — ні. На кінець пісні дворик був зовсім порожній. Тільки музиканти слухали, як вона бере високі ноти, та ще собака із сусідньої вілли. Він, здавалося, вирішив замінити сигналізацію і голосно підвивав виконавиці.